Zgłoś błąd
ВВІЧЛИВІСТЬ ПОТРІБНА НЕ ТІЛЬКИ ПАЦІЄНТАМ, А Й ЛІКАРЯМ
– Ти вибрав спеціальність «Медсестринство»… Розглядав можливість вчитися в Україні?
– Ні. Я не хочу вчитися в Україні, тому що я не впевнений, що потім знайшов би роботу саме за своєю спеціальністю. Ну і заробітна плата теж – в Польщі вона на кілька порядків вища, ніж в Україні. Я родом з Кузнецовська. Це містечко в Рівненській області, де стоїть Рівненська атомна станція. Там багато людей не має гідно оплачуваної роботи.
По-польськи «медсестринство» називається «Pielęgniarstwo», тобто «Обережний, ніжний догляд за кимось». Я мрію зв’язати своє життя з медициною, бо моя мама працює зубним техніком, і вся її родина – лікарі.
– Тільки-но закінчилась твоя перша практика. Сподобалась тобі практика в польській лікарні?
– Так, дуже. Ми, студенти, не були тільки на операціях. А так все робили. Давали уколи, також внутривенні, ставили катетери, робили перев’язки. Робили майже все, що повинен робити медичний працівник цієї категорії.
– Що було найважчим на початку навчання?
– Важко було пристосуватися до мови. Всі розмовляють польською. Я відчував себе «білою вороною», але за кілька місяців все пішло добре. І зараз, після першого курсу, ніяких проблем немає. Коли був на практиці, для мене не було проблем підійти до польського пацієнта, представитись, що я студент і запитати чи можна зробити ту чи іншу процедуру.
– Ти маєш польське коріння, але Карти Поляка ще ні…
– В цьому році починаю робити Карту Поляка. В мене половина рідні – поляки, але на все мусять бути документи, це треба довести. Бо Карта Поляка одразу дає можливість вчитися тут безкоштовно. Наразі мушу платити.
– Що тобі подобається в польських лікарнях?
– Ввічливість. Персоналу до хворих. Керівників до підлеглих. Всі знають свої обов’язки і всі їх виконують. Знаєте, щоб медсестра себе добре почувала на роботі, для неї самої важливо бути ввічливою. Тоді має такий внутрішній спокій, який діє і на пацієнтів, і на зав.відділенням, і на працівників. Я побачив, що лікарі тут щиро переживають за хворих і всіма силами намагаються допомогти.
– Тобто, приходять, цікавляться станом здоров’я?
– Так, і вони, і весь персонал, навіть санітарки. Я не раз був свідком, як хворий приходив до медсестри у відділенні. І на кожне питання чи прохання буде відповідь. Від пацієнта не «відхрещуються», а справді йому співчувають, стараються допомогти. Я спостерігаю за таким ставленням і хочу поводитись так само.
– Як думаєш, чому така різниця у ставленні до пацієнта в Україні і у Польщі?
– Важко сказати. Певно, це від кожної людини залежить. Може грає роль і менталітет. Теж рівень нервовості. Мені здається, що тут люди спокійніші. Заробітна плата медичних працівників теж відіграє велику роль. Про хабарі нема мови. Кожен отримує пристойну заробітну плату і дорожить своєю роботою. Пересічна медсестра приїжджає на роботу власним авто, а у відпустку їде на відпочинок, а не на дачу. Чув, як вони ділились своїми планами на відпустку.
– І куди їдуть польські медсестри?
– Є такі, що їдуть за кордон. Є такі, що планують поїхати у великі міста, є хто їде на курорти. Тобто є їм куди поїхати, і вони можуть собі це дозволити. Звісно, не на Мальдіви, але кудись ВИЇХАТИ вони можуть. А українські медпрацівники працюють за копійки, може й тому не хочуть віддавати себе на повну.
– Добре, розкажи про свої плани.
– На медсестринстві не планую зупинятись. Я з дитинства мріяв стати лікарем. Хочу піти далі, на магістратуру, стати хірургом, бажано пластичним. Тому я почав з медсестринства, котре дає ази. Всього потрошки з різних відділів мецини плюс добра англійська мова. А далі планую до медичного університету, швидше за все в Любліні.